В Україні існує чудова традиція дозвілля молоді у довгі осінні та зимові вечори – проведення вечорниць. На вечорниці приходили і заради забави, і задля виконання певної господарської роботи, поєднуючи працю та відпочинок.
Вечорниці в різних регіонах країни мали свої особливості та відрізнялись і формами проведення, і обрядами, і навіть, мали різні назви: бесідки, досвітки, оденки, посиденьки, толока, попрядунки, вечірки, вечерки, забава, супрядки, вечереньки.
На вечорницях виконували різну господарську роботу: дерли пір’я, лущили квасолю, горох та кукурудзу, пряли, шили, вишивали, плели, лагодили домашнє начиння, готували їжу. А також молодь розважалась: жартували, співали, танцювали, розповідали історії, казки та байки. Дівчата ворожили на майбутнє,.
Вечорниці традиційно починалися на Покрову, коли роботи на городі закінчувались, ночі ставали довшими і з’являлось багато часу для роботи під дахом і тривали до початку Великого посту.
Андріївські вечорниці були особливими, вони відбувалися ввечері з 29 на 30 листопада, приурочені до свята Апостола Андрія Первозваного.
Андріївські вечорниці — це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й усіх. Збитки — жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволялись тільки в Андріївську ніч. У цей вечір, щоб хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець «пустує».
На Андрія дівчата пекли Калиту – солодкий корж і проводили гру-дійство “Кусання Калити”. Своєю круглою формою «калита» нагадувала сонце. Пекли її з пшеничного або житнього борошна, обсипали маком і змащували зверху медом і маківкою витискали орнамент.
Калиту підвішували в хаті до сволока, її охороняв пан Калитинський, тримаючи в руках квач чи віхоть. Хлопці, дівчата і навіть господиня хати по черзі їхали «кусати» коржа на рогачі або кочерзі. Сенс гри полягав у тому, щоб під’їхати «верхи», відкусити без допомоги рук шматок печива і не розсміятися. Кому це не вдалося – ставав об’єктом жартівливої кари, і пан Калитинський обмащував невдасі обличчя сажею (глиною або крейдою).
Проведення вечорниць — це можливість дізнатися та передати давні традиції та культуру наших предків, історію, звичаї, обряди, святкування українського народу.
У нашому закладі освіти склалась щорічна традиція проведення Андріївських вечорниць.
