27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який запроваджено Генеральною Асамблеєю ООН у 2005 році. Він започаткований на спомин про звільнення 27 січня 1945 року військами Першого українського фронту в’язнів нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау (м. Освенцим, Польща).
Голокост – це жахливий період Другої світової війни, коли німецькі нацисти переслідували та знищували євреїв та інші народи Європи.
Голокост – приклад геноциду, свідомого вбивства великої групи людей, як правило, тому, що вони належать до певної національності, раси чи релігії. Головною мішенню були саме євреї, серед них було найбільше число жертв. Майже сім із кожних 10 євреїв у Європі вбили через їхню ідентичність.
Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв, а це одна третина цього народу, стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України.
На жаль, Голокост – не єдиний геноцид, який стався в історії. У Камбоджі, Руанді, Боснії та Дарфурі мільйони людей також вбили через їхню ідентичність.
Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь. Саме вони повинні винести з нього всі найсерйозніші уроки, аби подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи! Пам’ятаємо, співчуваємо, вшановуємо…
Пройду не раз відомими шляхами,
Де страх в повітрі висне до сих пір,
І хоч усе вже поросло мохами,
Його ніхто забути не зумів.
Це Голокост – всього одне лиш слово,
Та його сенс – пекучий болі жар,
Вбивали всіх!.. старого і малого,
І мало хто життя порятував.
Чи їх вина, що родом із євреїв?
Чи їх вина, що не такі, як всі?
Невже ж і смерть заслужує трофеїв?
І щастя можна віднайти в сльозі?
Постане між думками знову прірва,
Над Яром смерть махне своїм крилом,
Якщо убивства – це є ваша віра,
Тоді скажіть: «Що ви назвете Злом?»
