У грудні 2022 року учні закладу освіти брали участь у Всеукраїнському фестивалі мистецтв «Військові обереги від Святого Миколая», який проводив Український державний центр позашкільної освіти, з метою сприяння духовно-моральному та естетичному вихованню підростаючого покоління, формування національно-патріотичного світогляду дітей та молоді,  надання моральної підтримки військовослужбовцям, патріотичного виховання дітей та молоді засобами українського мистецтва, зміцнення любові до Батьківщини, рідної мови, національної культури та родинних цінностей, розвитку творчих здібностей дітей. На фестиваль були надані роботи:

Сусла Анастасія, учениця 6-А класу, виготовила обереги-браслети. Клементьєв Артем, учень 2 класу, підготував вишиту серветку-оберіг.

19 грудня – День святителя Миколая Чудотворця. Це одне з найулюбленіших свят православних християн. Навряд чи є хоча б одна людина в Україні, яка не чула про святого Миколая. Його ікони є в багатьох оселях.  Своїми молитвами святий Миколай здійснив чимало чудес, тому православні віруючі  його називають Микола Чудотворець, Микола Угодник або Святитель Миколай. Він також вважається захисником всіх несправедливо засуджених, ображених, мандрівників,  моряків, а також жебраків, хворих і, звичайно, дітей.  Святий Миколай був реальною людиною, зарахованою до лику святих за його благочестиві вчинки і праведне життя.  Згідно з древніми писаннями, чоловік жив в III-IV століттях і прославився багатьма чудесами. Одна з легенд свідчить, що одного разу Микола Чудотворець врятував від страти безвинно засуджених людей, зупинивши ката з мечем. А також вберіг жителів міста Міри від голоду, приснившись одному з італійських купців, давши йому грошей і попросивши його приїхати до людей із зерном. На честь Миколи Угодника було побудовано безліч храмів і монастирів, святого шанують представники християнства в багатьох країнах, а в Україні в пам’ять про Чудотворця назвали місто Миколаїв.

До дня святого Миколая в Україні існує традиція випікати «миколайчики» – святкове печиво, прикрашене білою глазур’ю, для дітей у вигляді дідуся у кожусі,  зірок, сонечка, півмісяця, янголів, а також півників, коників. Також в цей день діти отримують солодощі та смаколики на честь свята.

У цьому році усі українці просять у Миколая Чудотворця одного – щоб закінчилась війна в країні, щоб настала Перемога над ворогом, щоб захисникам вистачило сил, здоров’я та сміливості вибороти мир та свободу, щоб вони повернулись додому до своїх родин неушкодженими та здоровими, щоб повернулись українці на рідну землю у свої оселі  з евакуації, щоб настало в нашій державі мирне щасливе життя.

Вітаємо з Днем святого Миколая! Нехай частіше в житті трапляються дива, а ви ніколи не втрачай в них віру! Нехай настрій завжди буде радісним. Нехай тваше життя буде щасливим. Бажаємо добра, радості, світлих надій, щирої любові рідних. Нехай святий Миколай подарує мир, перемогу, єдність,  міцне здоров’я, достаток і душевне тепло!

Відеопривітання учням від педагогічного колектива за посиланням https://youtu.be/x5PWA0nRlJc

Працівники ДСНС Салтівського району 19 грудня привітали учнів закладу освіти з Днем святого Миколая. Вони подарували дітям солодощі.

Хустка – крила над батьківським краєм.
Вона барви ввібрала у себе – усі.
Зустрічайте це диво Вкраїни
Гарну хустку – у всій її пишній красі.
Кожна барва хустини – це життя українців;
Це – червоне і чорне, це весіль барвограй!
Розмаїту! Червону! Цю вічну й сучасну
Оберіг наш родинний в нашім колі стрічай!

• День українскої хустки – це неофіційне свято, яке започаткували в 2019 році на Вінничині і його підтримали українки всього світу. Таким чином з’явилось нове народне свято – Всесвітній день українскої хустки, яке відзначають 7 грудня.
• Започатковане свято з метою, аби об’єднати дівчат та жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Адже з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.
• Дівчата та жінки раніше носили хустку впродовж усього року. При цьому вона була обов’язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. Вона також свідчила і про рівень достатку родини, адже заможні жінки покривали голову хустками із дорогих тканин, бідні — із дешевших.
• Цього дня з нагоди свята українки в різних країнах світу беруть участь у флешмобі «Зроби фото з хусткою». Суть його полягає в тому, щоб одягнути хустку, сфотографуватися в ній, після чого викласти світлину в соціальних мережах із тематичними хештегами.
• Українці казали, що хустка – це оберіг жіночої краси!
• Українська хустка – витвір мистецтва з унікальним розмаїттям барв і візерунків!
• Яскрава, весела та барвиста хустка, щедро оспівана в народних піснях та іграх, залишається не просто модною деталлю, а одним з національних символів-оберегів.
• У наш час жінки нею покривають голову, зав’язують на шию, накидають на плечі, прикрашають одяг і сумки. А колись, хустина була не лише ознакою найкращим подарунком, родинним оберегом і спадком, який передавався від роду до роду. Вона супроводжувала українців від народження до останнього подиху, головний атрибут традиційних свят і обрядів – христин, сватання, весілля, проводів.

Научала мати донечку-дитину:
«Як ідеш до Храму – пов’яжи хустину.
Під Покровом Діви Пресвятої станеш,
Благодать від Бога у замін дістанеш.
Чистоту покори принесеш Пречистій,
Оберегом буде символ урочистий.».
Пролітали роки, доня виростала,
На рушник весільний перед Богом стала.
Пов’язала хустку свекрушенька-мати,
Щоб її , як дочку, у сім’ю прийняти.
Українська хустка, не просто хустина:
Це краса і врода, це – душа гостинна.
Це те, сокровенне, що з роду до роду,
Вірним талісманом нашого народу.
Хустку дарувала милому кохана,
Як ішов до бою, щоб гоїти рани.
Щоби повертався живим і здоровим,
Та хустина була символом любові.
Біла, жовта, синя, у барвистих квітах –
Щоби шанувати, щоб життю радіти.
Хустка, як прикраса, хустка, як придане,
Те , що так безцінне, ні з чим не зрівняне.
А у піст і смуту – чорна є хустина.
Під нею ховаєм долю удовину…
Ніжно доторкаюсь до хусток руками…
Теплий подарунок, що лишивсь від мами.
(Михайлина ГУдзінська)

7 грудня 2022 року класні керівники та вихователі провели з вихованцями українознавчі виховні заходи «Хустка – український оберіг, давній символ української жіночості та краси»», присвячені Всесвітньому дню української хустки з метою показати красу і значення національного українського костюма, познайомити з традиціями, звичаями та обрядами, пов’язаними з хусткою, показ у літературних та художніх та народних творах хустки, розвивати вміння бачити багатство кольорів і форм у навколишньому світі, виховувати інтерес до вивчення історії та українознавства, бажання зберігати духовні надбання та використовувати їх у повсякденному житті, почуття пошани до жінки, матері, родини. Шкільна бібліотекар підготувала інформаційну виставку та висвітлила історію та значення свята на сторінці шкільної бібліотеки. Педагог-організатор з вихователями організували проведення традиційного для цього свята флешмобу «Зроби фото с хусткою» та пізнавально-творчого проєкту «День української хустки», який можна переглянути за посиланням https://youtu.be/qIW_5yTg4QQ

В нашому роді, в нашім народі
Хустку, як символ всі бережуть.
В білих – дівчата веснами ходять,
В чорних – бабусі осені ждуть.
Все нам на долі збутися мусить!
Мрія – без края, світ – без кінця!
Ой, Україно, рідна матусю!
Як тобі хустка ця до лиця!

День Збройних Сил України відзначається щорічно 6 грудня і є одним з найважливіших свят цього року, адже ЗСУ зараз є нашою опорою, захистом, прикладом сили та мужності. Сьогодні ЗСУ – це тисячі високопрофесійних солдатів, сержантів, офіцерів та генералів, які виконують важливу місію, захищаючи незалежність нашої держави та демонструючи приклад відваги, сміливості та патріотизму, звільняючи Україну від ворога.

День ВСУ був заснований Верховною Радою майже відразу після здобуття незалежності в 1993 році. Дата свята була приурочена до дня прийняття Закону України «Про Збройні Сили України» 6 грудня 1991 року. Восени – взимку 1991 року було підготовлено важливі документи, що стали нормативно-правовою базою формування Збройних Сил України. Серед таких документів і затверджена ВРУ 11 жовтня Концепція оборони і будівництва Збройних Сил України. Концепція визначає, що Збройні Сили України складаються з трьох видів: Сухопутні війська (Війська наземної оборони), Військово-Повітряні Сили і Сили Протиповітряної оборони (Війська повітряної оборони), Військово-Морські Сили.  Крім основних родів військ, до складу ЗСУ входять підрозділи територіальної оборони, Військова служба правопорядку, Медична, Капеланська, Юридична та Соціально-психологічна служби. Наймолодший рід сил сучасних ЗСУ – це Сили територіальної оборони. У мирний час в цей день проводили святкові паради, концерти, урочисті заходи. Цьогоріч усі сили спрямовані на боротьбу за свободу і незалежність української держави, нації, незалежності. Вітаємо бійців української армії з професійним святом, дякуємо і підтримуємо!

6 грудня класні керівники і вихователі  закладу освіти провели патріотичні уроки, виховні заходи, присвячені збройним силам України, шкільній бібліотекар організувала віртуальну літературно-інформаційну виставку «Мужність, відвага та відданість української армії», педагог-організатор з учнями школи створили відеопривітання українським бійцям «З Днем ЗСУ» з відеовиставкою дитячих вітальних  листівок та малюнків, яке можно переглянути за посиланням https://youtu.be/gSyo6Guko-k

5 грудня відзначається Міжнародний день волонтерів. Свято було засноване Генеральною Асамблеєю ООН в 1985 році. Волонтери – це добровольці, які без будь-якої нагороди трудяться на благо суспільства і батьківщини.

В Україні волонтерський рух зародився у 90-их роках, а розцвів у 2014 році під час початку війни з Росією. Це свято особливо важливе для України у 2022 році. Саме волонтери допомагають українським військовим, збирають для них ліки, обладнання, техніку та амуніцію, постачають на фронт їжу, автомобілі, генератори та буржуйки. Без волонтерської праці армії було б набагато важче. Також волонтери з 24 лютого 2022 року, ризикуючи власним життям, допомагають цивільному населенню, медичним закладам, дітям, молоді, людям похилого віку, немічним, домашнім тваринам, тобто всім, хто потребує опіки та турботи, надають гуманітарну допомогу продуктами харчування, медикаментами, санітарно-гігієнічними засобами, одягом, вивозили людей з-під обстрілів та зруйнованих домівок і досі вивозять з небезпечних районів та міст. Волонтери вносять дуже вагомий та важливий вклад на шляху до перемоги. Тож вітаємо усіх волонтерів-добровольців, бажаємо вам усім міцного здоров‘я, витримки, сил, життєвої енергії, удачі. Завдяки вам і вашим зусиллям, цей світ стає добрішим, безпечнішим, щасливішим. З Днем волонтерів!

5 грудня  класні керівники і вихователі провели виховні години на тему «Волонтери – люди доброї волі», виховуючи почуття взаємодопомоги, поваги, відповідальності, вдячності, людяність, доброту  у своїх учнів, адже в нашому сьогоденні всі бачать роботу і відчувають турботу  волонтерів, навіть, багато хто з близького  оточення стали волонтерами під час війни, щоб допомагати бійцям, дітям, всім, хто потребує допомоги, наближаючи українську перемогу.

3 грудня 2022 року світова спільнота відзначала 300 років з дня народження Григорія Савича Сковороди – видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, педагога, нашого видатного земляка.

Ким є для українців Сковорода? Яким його бачить кожен із нас? Адже кожен із нас мабуть про нього щось чув та щось знає? Ось це «щось» – яке воно?

Григорій Сковорода був мандрівний філософ, ходив від одних заможних господарів до інших, не цураючись при цьому розмов із простими людьми на вулицях, базарах та біля церкви чи монастиря, сповідуючи повсякчас свою філософію – «філософію серця». Він був простим, не мав статків, не дуже полюбляв офіційну владу та офіційну церкву, натомість цінував щире людське спілкування та любив і неймовірно добре знав Біблію. Справді, Сковорода сам себе навіть у зрілому віці бувало називав «студентом богословія». Бо повсякчас пізнавав себе, світ, людей, Бога та ділився цими пізнаннями з іншими. Сковорода був не звичайним, особливо як на той час. Не такий, як всі. З академічними знаннями, але без академічних зобов’язань, з високим пізнанням Біблії, але без високого церковного сану, зі зв’язками у владних колах, але без жодного бажання самому стати частиною цих кіл. Волелюбний, впевнений у своєму погляді на світ і непідлеглий нікому. Тобто, дуже по-українськи «собі на умі».

Що українського було у Сковороди? Все! Любов до свободи, любов до самої України як природи, як світу, як свого серця. Зрештою, мова! Сковорода спілкувався і писав простою, народною мовою. Він не міг не спілкуватися народною мовою, бо часто серед того народу був.

У молодості декілька років подорожував різними країнами, але, все одно, Україна, її природа, люди, можливість справжнього усамітненння та самозаглиблення лише на тлі її пейзажів, незмінно приваблювали філософа. «Кружляння» між Києвом, Переяславом та Харковом, Києво-Печерською Лаврою та великими й малими монастирями, переяславським та харківським колегіумами, палацами великих поміщиків та відлюдними пасіками у глибинці, ось ця Україна повсякчас присутня навколо та всередині Сковороди, дихає на нас зі сторінок його творів та дає відчути дух тієї старої України, що жила ще залишками козацької свободи, пам’ятала про Братства, прагнула освіченості, релігійних і світських реформ.

Чи відчував Сковорода Україну як свою Батьківщину, як свою найголовнішу, рідну, справжню землю?

Він міг лишитися і у петербурзі, і у москві, міг лишитися при царському дворі співати чи філософувати або стати настоятелем будь-якої із Лавр. Але не лишився і не став. Хоч його скрізь прагнули та хотіли його вченості. Сковорода не хотів лишатися на росії, бо не міг довго «без любої йому України», а значить і не прагнув життя та щастя у «великороських» землях. Однак він не хотів надовго лишатися й у будь-яких навіть українських місцях, хоч вони були милі йому природою, можливістю усамітнення чи добрим колом спілкування. Головно через прагнення свободи, переміни місць та любов до мандрів «любою Україною». Ось у цій любові до свободи мабуть і є найбільша «українськість» Сковороди. Бути близьким до церковних ієрархів, але байдужим до свого місця у церковній ієрархії, знати багатьох місцевих «бонз» та можновладців, але бути байдужим до спокус влади, мати можливість через науку, викладання, потенційне професорське звання чи й у інший спосіб мати добрі статки, але бути байдужим до них – ось це справжній Сковорода. Саме у цьому суть його знаменитої епітафії, яка насправді є найточнішою само-оцінкою Сковороди: «світ ловив мене, але не впіймав».

Сковорода був уособленням непокори: тихої, ввічливої, смиренної, інтелектуальної, але непокори! Тому значною мірою він став предтечею усвідомленого прагнення тієї особистої та національної свободи, яку здобували українці вже у прийдешніх століттях, адже життєвий шлях мислителя засвідчив: людина може жити своє життя вільно та непідлегло навіть в умовах тиранічної імперії.

Таким чином, Сковорода поступово ставав взірцем для багатьох освічених людей в Україні. А завдяки популяризації його постаті у XIX, ХХ століттях та у наш час класиками української літератури та філософії, ось цей «чин свободи» Сковороди став знаковим та емоційно відчутним вже для багатьох українців.

Дивовижно, але інший великий український філософ – Мирослав Попович, задовго до Революції Гідності написав: «Філософія Григорія Сковороди – це філософія ГІДНОСТІ як основної засади життя». І люди на українському Майдані стояли саме за Гідність як основу особистого та суспільного життя. Тому цілком закономірно, що російські окупанти у безсилій люті у травні цього року розстріляли саме Музей Сковороди у нас на Харківщині та місце його упокоєння: вони цілили ракетами у Сковороду як в уособлення нашої колективної української гідності.

Однак Григорій Савич ось уже 300 років вільний. При житті і по ньому. Від народження й назавжди. Бо ж у цьому і є справжня суть його філософії: бути вільним.

З Ювілеєм Вас, наш великий український Геніє! (джерело https://lb.ua/…/537322_grigoriy_skovoroda_300_rokiv.html)

З 1 по 5 грудня класні керівники та вихователі провели літературні години та виховні бесіди на тему «Мандрівний учитель життя, учитель добра», присвячені Григорію Сковороді, шкільна бібліотекарка організувала віртуальну літературну виставку «Життєтворчі дороговкази Григорія Сковороди», педагог-організатор підготувала онлайн вікторину «300 років від дня народження Г.Сковороди», також педагоги зробили добірку відео про життя та філософію нашого відомого земляка, відео та аудіо записів з повчальними та мудрими байками Г.Сковороди.

30 листопада 2022 року КЗ «ХСШ №3» ХОР  отримав електронні версії  постерів «Спільно до навчання» у рамках загальнонаціональної кампанії, що реалізується ГС «Освіторія» у співпраці з Міністерством освіти на науки  та за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). В межах кампанії також розроблено платформу OsvitaNow https://osvitanow.org/ , де зібрані відповіді на найпоширеніші запитання педагогів і батьків щодо навчання, здоров’я, психологічної та соціальної підтримки тощо. Яскраві постери з посиланням на платформу допоможуть вчителям, учням та їхнім батькам дізнатися більше про правила евакуації у школі, мінну безпеку, активності в укритті, ВШО. А також знайти поради щодо психологічної підтримки дітей різного віку та самопідтримки для батьків та вчителів. Переходьте за посиланням або скануйте QR-код та більше дізнавайтесь про навчання в Україні та за кордоном під час воєнного стану, інформацію про можливості та допомогу, а також експертні матеріали від Оcвіторія Медіа.

Восени 2022 року Комунальний заклад «Харківська спеціальна школа № 3» Харківської обласної ради долучився до участі у благодійному освітньому проєкті від Flowers4school, спрямованому на озеленення Українських шкіл від квіткових виробників Нідерландів та України. У рамках соціально-освітньої програми заклад освіти отримав коробку зі справжнім скарбом: колекцію з 500 цибулин квітів тюльпанів, нарцисів, гіацинтів, крокусів, мускарі, алліумів, лілій, хіонодокса, пролісків та інструкцію про посадку та допоміжні матеріали. Для нашої школи такий цінний подарунок важливий ще й тому, що одним із напрямів трудового навчання учнів є квітникарство, основи якого вихованці починають опановувати у школі, а потім вдосконалюють свої знання та навички у професійно-технічних закладах міста Харкова, отримуючи дипломи квітникарів-озеленювачів, з якими потім ідуть працювати у тепличні господарства та прекрасні харківські парки.
Головною місією проєкту стало ознайомлення дітей зі світом квітів за допомогою їх участі у висадці цибулин для своєї школи. Нідерландські благодійники вірять, що висадка їхніх цибулин біля шкіл України допоможе позитивно вплинути на моральний стан дітей, і покаже їм, що садівництво – це весела справа, яка розвиває в них любов до землі нашої Батьківщини. Але, на превеликий жаль, наше місто знаходиться у небезпечній зоні і наші учні роз’їхались по всій Україні та Європі, тому не змогли взяти участі у процесі висадки квітів. Проте педагоги та батьки учнів вирішили зробити дітям квітковий сюрприз. Вони зібрались 28 листопада на шкільному подвір’ї і, не дивлячись на зимову погоду, висадили цибулини квітів на клумби школи, сподіваючись, що навесні наші діти повернуться і на власні очі побачать, як пагони з’являються з квіткових цибулин і дають дивовижно красиві квіти – квіти української перемоги, які виростили для них батьки та працівники школи, переймуть естафету від дорослих і будуть доглядати квітники та радуватись їх красі та цвітінню. І це буде справжнє свято для всіх! Дякуємо організаторам за такий чудовий проект. А висадку цибулин вихованці обов’язково побачать, тільки на світлинах.
@Flowers4school #flowers4school #квітидляшколи

Департамент науки і освіти ХОВА передав комп’ютерне обладнання педагогічним працівникам КЗ «ХСШ №3» ХОР для здійснення освітнього процесу з учнями школи у дистанційній формі. У межах проєкту ЮНЕСКО у рамках партнерства  Міністерства освіти і науки України з компанією Google, реалізованої за підтримки Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури ЮНЕСКО, закладу освіти було виділено новітні  ноутбуки «Chromebook». Завдяки операційній системі від Google вчителі, вихователі, педагог-оранізатор, практичний психолог зможуть якісно здійснювати дистанційне навчання учнів.

Керівництво та педагогічний колектив висловлюють подяку ХОВА, ДНіО, ЮНЕСКО та компанії Google за технічну допомогу та підтримку.

Щороку в четверту суботу листопада вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2022-му пам’ятна дата припадає на 26 листопада.

У 2022–2023 роках Україна вшановує 90-ті роковини Голодомору-геноциду. Цю скорботну дату ми згадуємо сьогодні в реаліях нової боротьби за виживання української нації. Через 90 років після вчинення Голодомору-геноциду на теренах України  росія вчиняє новий геноцид – війною.

Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів мільйони людських життів. У 2006-му Законом України Голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом Українського народу.

Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом  – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців і людей по всьому світу засвітити вогник у кожній домівці як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.

З 24 по 28 листопада 2022 року класні керівники та вихователі провели з учнями уроки пам’яті «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо» та приєднались 26.11.2022 до Загальнонаціональної хвилини мовчання та акції «Запали свічку пам’яті», відвідали  разом з вихованцями відео екскурсію у  Музеї Голодомору.